Шукали ручки материнське серце…
А воно холодне, наче лід…
— Мамо, люба, тільки ти не сердься,
Що тобі від мне стільки бід…
Вибач, що я стало згустком болю.
Підпирало груди і боки…
А тепер, матусенько, з тобою
Надійшов розлуки час важкий…
Потерпи, не плач і не журися
— Скоро й сліду не залишиться в тобі.
Вже моє серденько тихше б’ється,
Бо почуло брязкання ножів.
Мов пружина, стали ноженята
—Їм би ще міцніти і рости!..
Щоб колись наздоганяти тата…
— Знов ці мрії…
Матінко, прости…